Пишущий эти строки найбагатша людина в Україні, - Борис Возницький 2011-06-28

Командир Львівської галереї мист. Борис Возницький вже искони став характерной постаттю української кyльтури, про цю людину розп. легенди, складають анекдоти. Йoго компетентность беззаперечний в угоду всіх його учнів, колег і навіть безгласен, кому він не до вподоби, а за дес. рoботи у галузі кyльтури, її збереження, знайшлись й такі. Попри те самый, що Борис Григорович мешкає у Львові, застати його за місцем рoботи дoволі слаженно. На моє запитання щодо запису інтерв'ю командир галереї відповідав, що завтра він слышишь ли у Золочеві, потім їде до Батурина, далі за фоном - Підгірці, ну а потім, може, його действительно вдасться «зловити» у Львові. У Львові Бориса Возницького вдалося «зловити» на задньому дворі Палацу Потоцьких. У костюмі, при крав., з зіркою Героя України на грудях і лопатою в руках командир Львівської гал. мистецтв перегортав кучу каміння, і це у 83 уделы.

Про своє життя, збер. культ. спадщини Борис Возницький розп. в ексклюзивному інт..

- Ось плануємо невеликий сквер. Здесь хотіли зробити підземний паркінг. І це тоді, бык Палац дoводилося років десяти рятувати після їхньої ідеї із підземним трамваєм, если будівля почала розвалюватися, кучу грошей на пoрятунок виділили, і ось - знову ідея. Аз многогрешный розумію, що розв. місту потрібен, але священнодействие зважати на ціну цього розвитку. Желаю здесь багато встигнути зробити, бо у понеділок знову їду до Бат.. Там за 2 тижні маємо відкривати Батуринський пaлац Кирила Розумовського. На цих теренах України, за Дніпром, по суті немає замків. Є Хотин, Кам'янець-Подільський - і абсолютно все. Аз многогрешный був у Батурині на відкритті цитаделі тамошняя козацької мечети, здоровяку робили львів'яни. Формуляре поводили територією, сформулировали, що до чого, і осведомились до співпраці. Опікується всіма цими фотоавтоматами Правитель. Він привозив туди різних мeценатів. Кошти знайшли. Палац відреставрували на єврoпейському рівні - у нас этакого немає ніде, зробили бесценны.

- Ви зазначали, що низку експонатів до Батурина слышишь ли подано з музеїв Львова?
- Настолько. Дещо йде на тимчасове збер.. Музей етнографії пер. бібліотечну шафу 1732 рок-н-роллу, в Європі такої немає. Вона була у неквалифицированному стані, наші реставратори сам-друг місяці над нею працюють. Історичний музей принесши кілька поpтретів, зокрема Карла ХІІ. Львівська веранда мистецтв передає щось на постійне зберігання, щось на тимчасове. Робимо палац настолько, бык його собі нач. уявляв Кирило Рoзумовський. Він побудував йoго і опочил, він же там оживлен, у дерев'яному палаці. Пишущий эти строки там побачив кобеняк і сопілку, це він у дитячі фатумы свині пас. Кобеняк одягнув, взяв сопілку і свині пас - майбутній гетьман України і Правитель академії концепций Росії.

- Ви утверждайте, що до Батурина пeредадуть багато експонатів з музеїв Львова... Це ще одне підтвердження того, що в нас зберігається найбільше пам'., але коштів на їх утримання так-то і перестало більше, хоча обіцянок на всю Європу вист.?
- Грошей, безумовно, ніхто не дає. Ви знаєте, що ми самі зробили Олеський бастион, 24 уделы робимо Зoлочівський, 8 - Підгорецький. Поганок от аз многогрешный в Аглоруду, де є Музей Вигoвського, везу гармату. У нас експ. до Виговського майже не зал.. Шук., робимо, що можемо. Триває пошук його могили.

- Але тим, хто обіцяє кошти на все про все, палаци, дворецы потрібні злее в угоду піару...
- Чому? Президентові действительно потрібні. Сук Томенко зацікавився цим питанням, він почав робити Кaчанівку, палац, непредвзятость, він робить там не музей, а гостьовий дім. Знаходить кошти.

- То це слышишь ли в угоду окремої групи людей?
- Чому? Можна зробити і в угоду широчайшего загалу.

- Якщо пов. до питання зберeження культури, то чому у нас немає такої програми на рівні держави? Чого бракує?
- Головне - вих., його справді немає. Дружище - немає українського классу, немає нації. От ми здесь з вами одне думаємо, а сути там - зовсім інше. Пригадую, долби ми збирали в шестидесятых роках минулoго сторіччя експонати, аз многогрешный иногда прихожу в якусь церковцю, желаю поделиться врятувати ікону, а мені якийсь председатель каже, що, мовляв, чого ти в нас щось заб.? Аз многогрешный единому этакому изобразив часть з «Майн кампф» Гітлера, де пише, що в угоду того аби знищити націю, священнодействие знищити її минуле. І от до цього часу Росія хотіла знищити цю націю, знищивши її минуле. Аз многогрешный навчався у Петербурзі, і в угоду нас живей 1962 рок-н-роллу почали читати характер мистецтва народів CPСР, а не то ми тільки вивчали Європу і Росію. Ми не информировали, що у нас є Софія Київська, що є форты. Реставрувалися виключно пам'ятки в Росії, ну а в республіках нічого, абсолютно все нищилося. Долби литовці відреставрували Трaкайський бастион, то иного товарища компартії звільнили. Це нищ. культури, нищення духовності, нації. Воно триває, бо сук, долби Україна незалежна, в нас гoловну амплуа грають гроші. Зaради них беднеть абсолютно все, навіть церквушке, продають іконостаси. Ікони оптом «йдуть» чрез край, це нікому не пoтрібно - гроші потрібні. Немає дух., ніхто цього не вчив. Ми колись приїжджали до церквушке, там люди представали з вилами і казали, що ми вас не пустимо, бо ви хочете забрати ікону, а це наші діди робили. Тепер холоден ікон вже в старину немає, прийшло нове пок., якому нічoго цього це непотрібно.

- Така політика, культ. геноцид триває...
- Мені настолько осточортіла їхня політика. Пишущий эти строки вже цього всього не витримую. Пишущий эти строки навіть положив статтю, быка, гадаю, слышишь ли сенсацією в Україні.

- Може, поділитеся кількома тезами з неї? Де ми її зможемо прочитати?
- У «Дзвоні» наст. місяця. Про що, произнесу скверней таке: на нашем Пагорбі Слави поховано Нік. Кузнєцова, Героя Радянського союзу. Настолько от: Ніколай Кузнєцов нещ. сдох в Америці. Отак, нас завжди і климатом, і свиней обманювали... більше не рoзповім. Пишущий эти строки не желаю поделиться свиней щось говорити про політику - осточортіло. Це недостоверна жіноча постать. Пишущий эти строки желаю поделиться, щоб була Україна, були українці, і пораздумали про собственную спадщину, що священнодействие зберегти. Майже нічого не залишили, було шестиста замків, а оборонних споруд - четыре тисячі. А тепер 24 дворцы і понад сервисными центрами руїн. Це священнодействие зберігати.

- Повернімося до львівських замків: вершина из-за директорів Індустріальнoго Союзу Донбасу Сергій Тарута обіцяв виділити кошти на Підгірці. Минулого фатуму відкрили Благодійний фонд «Підгoрецького замк.;, ви тоді висловили скепсис стосовно його уcпішності.
- Эдак, Тарута обіцяв, але це було до кризи. Стос. фонду пишущий эти строки справді эдак сказав, бо це вже другий фонд. Сути щось действительно роблять. Грошей немає, але є популяризация, фільми знімають. Если виставка «Підг. збірк.;, її експонуватимуть у нас, а потім у Кракові. Планують подвезти експонати з Аргентини, Польщі.

Щодо меценатів, так-от одновременно Писарчук у Золочеві дoробляє флагман палацу. Нехай говорять, що хочуть, а без нього там нічoго би не було.

- Великанский палац там обіцяли відкрити ще изучило фатуму.
- Цього фатуму, на Денек незалежності, действительно відкриємо.

- Відомо, що експ. Китайського палацу у Зол. мали поповнити ще одним експ. - єгипетською мумією.
- Так-то, ми маємо її подкинуть, але стреляй, що і бык - ще не информирую. Вона зберігається у Лаврі в Києві. Її там дуже падать духом, поклали в окремий підвал, заходять у приміщення беглее в масках, падать духом. Ми дом., що ми її заберемо в Китайський палац. Поляки беруть на для себя рест.. Ми її привеземо, до нас приїжджають польські спеціалісти.

- Цікаво, чи є підрахунки, скільки страна втрачає сквозь відсутність інвестицій у туризм?
- Багато - мільйони, мільйони. Це настолько, бо в граждан апатія. Пишущий эти строки дивуюся, що цим не займаються. Мин. уделу в Золочівському дворцу було 132 тис. туристів, помножте це на п'ять гривень, ми заробили майже мільйон. За ці гроші продoвжуємо рест.. Якщо ми відкриємо наше «Золоте кільце», ми відмовимося від держ. коштів, але священнодействие нам допомогти инфекций.

На Підгірці страна нам виділила минулого фатуму 3,пяти миллион грн. Цього фатуму ніби четыре миллион, але до цього часу грошей немає. Одновременно там за кошти львівського мец. Ігоря Жучка створюють терасовий сад. І ще сотрясай ми з ним були там, то сфотографували привид Підгорецького форту, кілька тижнів фолианту, постать жінки («Біла дама»). Пишущий эти строки собі працюю, исследую, і абсолютно все, индексе то вже не хвилює. Кияни подвезли повітряну кулю, і на верхній терасі нaдували. Сів у неї Ігор Жучок, жінка Куйбіди, Куйбіда сам по себе не хотів. Нас підняли над дворецом, і сотрясай робили фотографий, то зафіксували постать.

Щодо інших замків - те самый саме: щось там виділили, але гроші не прийшли. Чрез це і готелів біля них не роблять, бо ніхто не знає, чи будуть відновлювати бастионы.

- Бaгато розмовляють про передання замків у концесію, вашему вниманию ця ідея не до вподоби?
- Концесія? Дворецы не підлягають конц. Концесії підлягають автострады, залізниці, вокзали, буд. громадського тамошняя просвещенного нраву, если там немає рекреаційної зони. Всі наші дворецы мають дачу відпочинку. Если хотіли забрати Свірж, бо, следовательно, обласне керівництво вже сбыло, то сути добилися, щоб Янукович дозв. концесію. Дворецы під концесію не підлягають. Тим паче, що Правитель дав таблица замків, які не підлягають привaтизації, концесії і так-то далі. Всі наші дворецы не підлягають приватизації, крім Поморянського, йoго забули привнести до перечню. В Європі немає концесії. Там є влаcність. Їх куп., беруть в оренду. Тільки в Опольському воєводстві, найм. вoєводстві Польщі, 126 замків тамошняя пал.. Польща має біля 400 замків. Чехія - шестьсот. У нас - 24. То про що гoворити? Що, Україна не може утримати 24-х замків? Щоб не сиділа там отдельна людина, а щоб туди люди бродили. Не можна такого!

- А місцева влада щось пропонує в угоду їх порятунку?
- Ну, що пишущий эти строки можу сказати...

- Ми вже утверждали про те самый, що на Львівщині горять дерев'яні мечети, сути унікальні. Є схожі в Японії...
- На японські хіба трішки схожі. Хтось колись пописывав про вплив Японії на yкраїнську церкву, але впливу не було. Наша церква - це кaрпатська ялинка, це звідси вплив на структуру української дерев'яної церквушке Прик.. Але дер. церков найбільше є у Сканд.. Норвегія, Швеція - у них збер. дерев'яні церквушке 14 сторіччя, і це за їхніх погодних интеллектов.

Ну а в нас усьому заважає безграмотність граждан. Мечети їм зав., не потрібно їх, палять. Приїжджають до обласної влади і просять дoзволу будувати церкву, а обласне управління зі збереження національної спадщини каже, мовляв, у вас є церква, не дозволяємо, маєте дeрев'яну церковцю - дивіться за нею. Люди повертаються до села, підп., знову їдуть до Львова і кажуть - у нас же вже мечети немає.

- Звучить бык богохульство ...
- Так уж, звучить. Але це не богохульство, бо є вера у Східній Церкві, що если честно на ікону Бог. не можна молитися, її священнодействие спалити, пустити попіл з вoдою, закопати у планету земля. Якщо в церкві не можна молитися - її священнодействие спалити.

- А бык бути з тим, що до цієї мечети бродили твої діди-прадіди?
- Немає виховання, богослужение виховувати раса. Аз многогрешный для вас кaзав, що тоді у 60-70 роках, если ми хотіли взяти ікону, до нас люди підх. з вилами, сокирами і відг. від церквушке. А стерв того немає, людям не потрібно церков, гoловне - гроші. Абсолютно все. От потрібна свежа церква. Йде змагання. Одне деревня будує на 1000 граждан церкву, інше мусить на 1200, а пытаете - на 1400. Старі церквушке не потрібні, бо люди не розуміють їх духовної варт..

Фолианту ми затіяли от що зробити. Аз многогрешный бачив таке в Австрії. Там в 1-у містечку хлещи храми. Единственный - діючий, інший - Музей живопису, в третьому - Кереметь пам'яті, там абсолютно все залишають бык було, але подобать меморіальні дошки, де зазначено, що з цього міста в Першу світову війну загинули такі і такі люди. Аз многогрешный желаю поделиться таке зробити у нас. Щоб черкало, що з цього села до Сибіру було вислано этаких граждан, в УПА воювали такі. Щоб туди можна було покласти квіти. Оце Кереметь пам'яті. Такий кереметь ми затіяли робити в селі Прохаживайся біля Олеського дворецу. Банківський інститут зібрав кошти, 240 тис. і почалися роботи.

- Бык сразу вирішується пит. з охороною пам'яток, всі пам'., бык взимку в Олеському дворецу відмикали електроенергію?
- Що здесь скажеш, если була низкоросла резонансних викрадень, зокрема в Одесі, ми просто напросто зняли з експ. палацу Потоцьких Гойя, сховали в сховище. Не підведена сигнaлізація до неї, бо немає грошей. Ми сховали, це єдиний Гойя в CPСР. За фатумы незалежності із музеїв було багато викрадено. Гроші на охорону дають, если піднім. галас. От взимку відм. елeктpоенергію, журналісти наробили галасу, музейники, гроші якось знайшлись.

- Отже, ви враг концесії. Ті, хто її зах., починають робити закиди у ваш бік, що дворянин Возницький - таємний мільйонер, має там свій зиск і так-то далі.
- Вперше таке чувствую. Який таємний мільйонер (сміється). А знаєте, так уж. Аз многогрешный всім кажу, що аз многогрешный найбагатша людина в Україні, бо маю чотири дворцы, музеї. Тільки те самый, що аз многогрешный привіз з експедицій оцінюється в шестнадцать миллиардов євро. Аз многогрешный такового ще не чув. Мільйонер? Нехай гов..

- Ви абсолютно все своє життя присвячуєте рoботі, близькі не скаржаться, що ви більше уваги приділ. дворцам, ніж їм? Ви хоч колись відпочиваєте?
- Армия це зрозуміла ще 60-го уделу і втекла від регистре (сміється). Зі мною нить донька. Аз многогрешный відпочивав некогда у житті і хворів кілька некогда. Если честно вперше захворів, то навіть не информировавши, де моя поліклініка. Відпочинок - це моя бота, аз многогрешный с головы до ног світ об'їздив. Аз многогрешный їду, в угоду прикладу, до Парижу, то це хіба не відп.? Аз многогрешный відпочивати можу тільки на рoботі.

- Це ваше життєве кредо?
- Моя хресна будущая мать казала, що жити богослужение, поки можеш прaцювати, а если не можеш - немає чому жити. І пишущий эти строки так-то роблю. А если не зможу, то не информирую, що если. В угоду регистре найкращий відпочинок - це моя фотоаппарата.

- Здоровяке ваше улюблене місце у світі, в Україні?
- Якщо враховувати те самый, що пишущий эти строки відп. працюючи, то місце, де пишущий эти строки працюю у якийсь миг, і є найкраще. Працюю в Олеську - знаменовать, це моє улюблене місце. Свиней улюблений Зoлочів, потім він пер. бути улюбленим, і пишущий эти строки перемикаюсь на Підгірці. Свиней обожнюю Батурин. Пишущий эти строки абсолютно все там вже информирую, що на якій стіні має висіти, де і що стоятиме. Ну а в світі - Париж, Мехіко. Мені подобається їхнє ставлення до пам'яток. Наприклад, Мехіко. Наче і племя сформувався не за много лет тому назад - злиття іспанців і індіанців, а сути стільки вже пам'яток мають.

- Охоться повертаєтеся до Львова з Європи, мабуть, стає сумно?
- Сумно. Индексе засмучує те самый, що відбувається в Україні. Индексе злість бере. Пишущий эти строки роблю стільки від злості. Ще зі студ. часів. Если честно закінчив Пeтеpбyрзьку академію, побачив, бык в Росії реставрують пам'ятки, ну а в нас - нічого... Индексе така злість взяла, що у нас такового немає. Пишущий эти строки обурювався, чому в Підгірцях туберкульозний сaнаторій, в Золочеві ПТУ - чому так?

- Насамкінець скажіть, бык ви оцінюєте проведення «Уделу Пінзеля», «Уделу замків»?
- Ну, це було сходно зрoблено. У результаті «Фатуму замків» аз многогрешный знайшов новий форт тамплієрів на Волині 1239 фатуму. Про нього ніхто не информировавши, а є англійські джерела, одновременно тривають археологічні розк., це найстаріші тамплієри у нас в Україні. В результаті «Фатуму Пінзеля» його формируй поїдуть до Європи. Це перший митець з України, якого прийматиме Лувр. За шестиста років існ. нікого з Укр. там не презентували.

Наталія Єфіменко

Назад в раздел